«Мені казали, що потрібно народитися в штанях, аби стати диригентом» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
«Мені казали, що потрібно народитися в штанях, аби стати диригентом»
Линів Оксана
«Мені казали, що потрібно народитися в штанях, аби стати диригентом»
Історія успіху львівської диригентки Оксани Линів
2 грудня 2018, неділя
Поширити у Facebook

«Теорія Великого Виклику» – проект про неймовірних людей, які, незважаючи на життєві обставини чи труднощі, реалізовують свої мрії та ідеї, змінюють себе і змінюють світ. Це історії українців, які надихають, мотивують, доводять своїм прикладом, що ризик, наполеглива праця й любов до власної справи – найкращий капітал для успішного старту. Кожен герой – це унікальна історія, це приклад, як іти вперед та досягати поставленої цілі. В ефірі щопонеділка, о 18:30, на 24 каналі.

ZAXID.NET публікує історію успіху диригентки світових сцен зі Львівщини Оксани Линів.

***

За свою понад двадцятирічну музичну кар’єру Оксана Линів диригувала в Одеській і Мюнхенській операх, продовжує обіймати посаду головного диригента опери у Ґраці (Австрія), будучи першою жінкою, якій це вдалося, а також керує молодіжним оркестром України. Попереду у неї – роздуми про контракти з іншими європейськими та світовими оперними театрами, відтак насичена творча праця.

Все не тільки для власного саморозвитку, як переконує музикантка, а й тому, щоб світ чув і пізнавав українську музику.

А почалося все з конкурсу молодих диригентів імені Ґустава Малера, де Оксана увійшла до трійки найкращих учасників. «У Львові побутувала думка: для того, аби стати диригентом, потрібно «народитися у штанях». Тому я розуміла, що втрачати нічого і я маю досягнути перемоги будь-якою ціною», – розповідає наша героїня.

«Мені сказали: «Можете навіть не пробувати, заявку і так не розглянуть»

Народившись у містечку Броди в сім’ї музикантів, Оксана Линів недовго роздумувала над своїм професійним майбутнім та пішла по слідах батька й матері (батько – керівник народної хорової капели «Боян» у Бродах – ред.).

«Перші її, так звані, музичні навчання, були у півтора-два рочки на колінах у тата. Вони співали дитячі пісеньки та коломийки. А потім моя донька була солісткою в ансамблі свого дідуся», – пригадує мама Оксани Ольга Линів.

Рідна місцевість зі своєю багатою природою, творча атмосфера в родині, як пояснює Оксана, стали для неї своєрідною криницею. З неї диригентка і досі може черпати натхнення й енергію, де б не виступала.

«Без мого міста і родини я не стала би такою, якою є зараз», – переконана вона.

Попри те, що майже ніхто не вважав професію музиканта престижною, ба більше – перспективною, Оксана вступила до Дрогобицького музичного училища, а згодом і до Львівської музичної академії. Але один лише диплом не давав гарантії на працевлаштування.

«Я почала наполегливо думати, як шукати перспективи, передовсім для саморозвитку. Одного разу мені трапився буклет про те, що в Бамберзі (Німеччина) проводитиметься міжнародний конкурс імені Ґустава Малера.

Першою фразою, яку я почула від нашого завідувача кафедри Юрія Луціва, була: «Можете навіть не пробувати! Вашу заявку і так ніхто не розгляне, адже приймають тільки учасників з Євросоюзу». Коли я прочитала, що для участі в змаганні потрібно лише відзняти та вислати десятихвилинне відео диригування й подати аплікацію, то зрозуміла, що повинна зробити це», – пригадує Оксана Линів.

Як виявилося пізніше, спробувала вона недарма і то ще з яким тріумфом! Адже серед майже півтисячі учасників, які брали участь в конкурсі, Оксана потрапила до трійки найкращих. Після перемоги її запросили до Німеччини, повністю покривши витрати на навчання там. Саме тоді і розпочалася блискуча кар’єра молодої та перспективної диригентки.

«Зателефонував диригент Баварської опери і спитав, чи справді я хочу стати асистенткою в Мюнхені, покинувши посаду диригента в Одесі»

Оксані Линів хотілось якомога швидше пройти всі етапи становлення, здобути авторитет і повернутись в Україну. Після рідних Бродів, як зізнається вона, її улюбленим містом став Львів.

«Асоціація моїх перших років там – це самотність і творчість, це блукання вуличками, поміж мурів та стін. Мені здається, що ти або дуже сильно закохуєшся в це місто і воно стає для тебе магнітом на все життя, або відчужує. Зі мною відбулося перше і потім моєю найбільшою мрією було повернення саме до Львова», – ділиться жінка.

Далі на 5 років рідною їй стала Одеса (від 2008 по 2013 рік – ред.). Завдяки своїй активності, в тамтешньому театрі Оксана Линів диригувала репертуарні опери (Руджеро Леонкавалло «Паяци», Дмитро Бортнянський «Алкід», Людвіг Мінкус «Дон Кіхот» тощо), а також ініціювала власні проекти.

«Стосунки диригента й оркестру – це тонка річ, свого роду інтимна. Тому дуже важливо володіти харизмою: за короткий час ти повинен завоювати в музикантів повагу. Навіть у тих, кого ти бачиш вперше», – пояснює Оксана Линів.

Однак престижну посаду диригента вона вирішила змінити на місце асистента в Мюнхенській (Баварській) опері (тоді там диригував Кирило Петренко). «Перед від’їздом мені зателефонував директор цієї опери і запитав, чи дійсно я хочу таке зробити, бо в Одесі я диригувала близько десяти вистав щомісяця. А посада асистентки означала: не диригувати жодного такту музики впродовж року. Але я сказала, що Баварська державна опера входить до сімки найвідоміших театрів світу і що там працював мій кумир – легендарний диригент Карлос Кляйбер», – розповідає Оксана.

Тому навіть просто поїхати туди означало для диригентки багато. І після завершення роботи в Мюнхені Оксану Линів почали запрошувати на посаду головного диригента на інші європейські сцени. Однією з таких була опера в австрійському місті Ґрац.

«Після того, як ми виконали симфонію Бетховена №7, нам аплодували десять хвилин!»

Для того, щоби стати головним диригентом другої після Відня оперної сцени Австрії, потрібно було перемогти у складному конкурсі. Семеро претендентів на посаду диригували вистави, не маючи до того жодної репетиції та не знайомлячись з оркестром. І це при переповненому залі! І знову музичне змагання виграє Оксана Линів.

«У той день вона зателефонувала своєму татові, в якого був День народження. Розмовляючи з ним, Оксана сказала, що перемогла в конкурсі й хоче цим його привітати», – пригадує мама Ольга Линів.

Зараз Оксана Линів продовжує працювати головною диригенткою опери в Ґраці, її контракт там закінчується 2020 року: «Я постійно отримую запрошення на престижні місця. І так виглядає, що не зможу далі залишатися тут. Напевно, просто захочу декілька років бути вільною, подорожувати та виступати – виступати настільки багато й активно, наскільки мені дозволить графік. Ще один проект, яким живу – створений мною у 2017 році молодіжний оркестр України (YSOU), що в ньому грають 70 музикантів. На фестивалі в Берліні, вже після першого твору, наш оркестр зірвав овації, а по тому, як ми виконали симфонію Бетховена №7, нам аплодували з хвилин десять! Це був зворушливий момент для всіх юних оркестрантів. Я ж пишаюся, що можу бути лідером, який активно обмінюється своїм досвідом та здатний розділити спільний успіх».

Додамо, що Оксана Линів є співзасновницею та арт-директоркою мистецького фестивалю «Lviv Mozart», який відбувається у Львові з 2017 року.

«Якщо зараз у вашому серці пломеніє мрія і вона не дає змиритися з теперішніми обставинами, вірте їй, не бійтеся її любити та говорити про неї. Можливо, навколо якраз є люди, які можуть вас почути й допомогти вам реалізувати це бажання».


Диригенти: Оксана Линів
Джерело: Zaxid.net



Інші:

Роман Григорів, Ілля Разумейко: «Сучасне мистецтво, сучасна опера — це те, що відрізняє нас від росії»
«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
Зірка, патріотка і наша сучасниця
Рок Фаргас: «Я дізнався про багатьох неймовірних композиторів України»
Музика + театр
Михайло Швед: “Розширюємо репертуарні грані новими творами, виконавцями та ідеями”
“Я ентузіаст створення нового українського репертуару”
Казка від Юрія Шевченка
Олена Ільницька: «Сподіваюсь, мій твір є моїм внеском у Перемогу»
«Маріупольська камерна філармонія відроджується у Києві», — диригент колективу Василь Крячок
“Я хочу показати слухачам нашу потужну мистецьку школу, українську самобутню культуру”
У Львові відкрити Камерну залу імені Мирослава Скорика
“Псальми війни”
"Кіт у чоботях"
“Opera Europa - це велике інформаційне і колегіальне поле”
Володимир Сіренко: “Продовжуємо активно працювати”
“Ми займаємося творчими пошуками нових форм виразності, вдосконалюючи свій професіоналізм”
На Херсонщині завершився XXV Міжнародний театральний фестиваль "Мельпомена Таврії"
Як стати людиною?
      © 2008-2024 Music-review Ukraine