Олег КРИСА: «У чорні дні мене врятувала музика» | Music-Review Ukraine
Головна
Інтерв'ю
Олег КРИСА: «У чорні дні мене врятувала музика»
Криса Олег
Олег КРИСА: «У чорні дні мене врятувала музика»
6 квітня 2014, неділя
Поширити у Facebook

Олег КРИСА. Фото з сайту: http://www.wz.lviv.uaУ Львівській філармонії відбувся концерт, присвячений світлій пам’яті дружини маестро – відомої піаністки Тетяни Чекіної


Всесвітньо відомий скрипаль Олег Криса – лауреат численних міжнародних конкурсів скрипалів, почесний професор Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка, професор Істменської музичної академії – досі називає себе львів’янином.

Олег Васильович щороку приїжджає у старовинне місто не лише для того, щоб взяти участь у міжнародному фестивалі “Віртуози”, а насамперед обняти і поцілувати найріднішу людину – маму. Щороку маестро прилітав до Львова, і коли виходив з літака, в одній руці тримав скрипку, в іншій – за руку свою кохану дружину.

Цього року Олег Васильович вийшов з літака з внуком Костянтином. Дружина назавжди залишилася в Америці: 7 грудня 2013 року Тетяна Чекіна загинула в автокатастрофі. Олег Криса прилетів до Львова, щоб виступити у концерті, присвяченому пам’яті своєї дружини, видатної піаністки, у Львівській філармонії у супроводі Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під батутою сина – Тараса Криси.

- Після трагедії, яка сталася у вашій родині наприкінці минулого року, ви перший концерт граєте саме у Львові?

- Попри те, що народився у Польщі, своєю батьківщиною вважаю Львів. Я тут виріс, ходив до школи. Тут досі живе моя старенька мама. Але після втрати – загибелі моєї дружини Тетяни, перший концерт відбувся у Рочестері 4 лютого. Це був запланований наш з Тетяною спільний концерт. Я його спочатку відмінив, а потім таки вирішив організувати 4 лютого вечір пам’яті. У концерті взяли участь мої колеги – професори з Істменської школи музики у Рочестері, студенти, з якими моя дружина грала. За їхньої підтримки я вперше після того трагічного дня 7 грудня вийшов на сцену. А потім відбувся концерт у Лас-Вегасі. Наш син, Тарас, запросив мене виступити з його студентським оркестром університету.

У Львові вже третій мій виступ. Після Львова їду додому, але маю запланований концерт у Києві. Львів любила моя Таня. Одного разу дружина мені сказала: “Мабуть, ми поїдемо помирати в Україну”. Тараса запросили на концерт у Львові вже давно. Призначили дату 28 березня. Ми навіть у страшному сні не могли уявити, що ця дата стане концертом-реквіємом, присвяченим нашій мамі.

- Під час святкування вашого 70-річного ювілею від дня народження, на святковому концерті у Львівській філармонії, ви вийшли на сцену і сказали: “Дякую тобі за все. Ти – моє життя”. Як часто говорили дружині такі високі слова?

- На жаль, не дуже часто. Хоча завжди жив з таким почуттям. Мені здавалося, якщо часто вживати такі високі слова, вони нівелюються. У дуже важливі життєві моменти я був особливо відкритим. Тоді мене переповнювали почуття неймовірного щастя, тому ці слова самі вир­валися...

- Яка картинка з вашого життя з пані Тетяною найбільше за­пам’яталася?

- Перша зустріч. Ми випадково зустрілися у певному товаристві. Як її побачив, здалося, всередині щось обірвалося... Ніби струна забриніла і так тріпотіла усі 47 років...

- Якось ви сказали, що музика – це наркотик, і ви помираєте від неї. Коли сталася трагедія, музика вас врятувала чи, навпаки, хотілося все кинути в один момент?

- Хотів усе кинути. І навіть виїхати з міста. Але мудрі люди казали, щоб не приймав рішучих дій перші два тижні. Навіть перші два місяці. Я прислухався, бо мені всі казали, що Таня була би дуже нещасливою, якби я перестав грати. Музиканти запевнили, що у ці чорні дні мене врятує музика.

- Щоб зняти напругу чи стрес, одні люди випивають, інші йдуть у спортзал. Як знімаєте напругу ви?

- Для чого “заливати” стрес спиртним? Є інші “ліки”: прогулянка, література, музей, подорожі, зустрічі з колегами. Іноді можна собі дозволити випити келих доброго вина, але усе має бути в міру. Богу дякувати, ніколи не гасив стреси алкоголем.

- Ваша дружина була росіян­кою. Якою мовою ви спілкувалися?

- Тетяна чудово розмовляла українською. Але спілкувалися ми в основному російською. Іноді переходили на українську. Наші діти розмовляють зі мною тільки українською, з мамою – російською. Ніби перемикали канали, коли спілкувалися. Типові фрази, звичайно, говорили англійською.

- На концерт, присвячений пам’яті Тетяни Чекіної, підготували спеціальну програму, чи вибрали улюблені твори вашої дружини?

- І так, і ні. Твори підбирав Тарас. Це концерт для оркестру. Тому він вибрав твори, які йому подобалися і які любила його мама. В основному це твори російських композиторів. Таня – росіянка. Тому ми й зіграли твори Чайковського, Лядова і Римського-Корсакова.

- Ви – почесний професор Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка. Таке ж звання мав донедавна львів’янин Юрій Башмет, але вчена рада академії позбавила його цього звання за те, що підписав лист на підтримку загарбницької політики Володимира Путіна. Якби ви жили в Росії і вам запропонували підписати такий лист, ви би це зробили?

- Зі мною дуже просто – я би цього не підписав. У мене інше становище. Можу допустити, що у Юрія Башмета були якісь впливи згори. Не можу сказати, що його до цього примусили, але натякнути могли. Мені важко сказати – я з ним не говорив, але мене дуже вразило, що він таке підписав. Та й не лише він. Багато людей, яких я знаю, такий папір підписали. Мій син Петро надіслав мені листа до відділу українських митців, спільноти, де я побачив прізвища людей, яких глибоко поважаю і люблю, і там був такий нотаток: “Ви можете долучити своє прізвище на підтримку українського народу і цілісності України”. Я долучив. Вважаю себе українцем і назавжди ним залишуся. Хоча доля закинула мене до Америки. Попри те, що мене величають українсько-американським скрипалем, назавжди залишуся українцем.

- Якої думки американська громадськість про ситуацію в Україні?

- Різко негативні думки стосовно дій російського уряду. Серед моїх знайомих нема жодної людини, яка би сказала, що все, що сталося, – правильно.

- Ви започаткували конкурс скрипалів імені Олега Криси. Що чекає на переможця?

- Кожні три роки проводимо такий конкурс. На переможця чекає грошова винагорода зі спеціального фонду. Конкурсів зараз проводять дуже багато, іноді люди вже й не можуть пригадати, переможцем якого конкурсу є той чи інший виконавець. Але такі конкурси – відкриття дверей до концертних залів, до менеджерів, до студій звукозапису. Це шанс, що музикант може піти у світ і творити власну кар’єру. Сподіваюся, що переможці конкурсу імені Олега Криси засвітяться на музичному Олімпі. І це буде моїм внеском у творчість талановитої молоді.


Автор: Галина Ярема
Виконавці: Олег Криса
Концертна організація: Львівська обласна філармонія
Джерело: http://www.wz.lviv.ua



Інші:

Анжеліна Швачка: «Оперний співак повинен мати залізну волю і залізні нерви»
Концерт заради миру: як Омар Арфуш змінює світ через музику
Диригентка Оксана Линів — про дебют в Метрополітен-опера і просування української музики в світі
"У нас іншого шляху немає, ми мусимо інтегруватися в світову культуру" – Струтинський
Йорг Цвікер: «Якщо тримати очі відкритими, життя пропонує стільки чудових речей!»
Незрівнянний світ краси: що розповідає і що приховує фільм про Назарія Яремчука
Музична керівниця Національної філармонії Наталія Стець: «Представили за сезон понад 1 тис. 120 концертів»
Як готують шоу Within Temptation на ATLAS UNITED 2024 — інтерв'ю з композиторкою Марією Яремак
Наталія Пасічник, директорка Українського інституту у Швеції
Петро Качанов: «Без глядачів театр – це просто приміщення»
Я не заспівала жодної російської опери, — Софія Соловій
«Елегія військового часу»
Головний диригент Полтавського театру імені Гоголя Олександр Сурженко відзначає 65-річний ювілей
Ярослав Ткачук: життя у… балеті
Андрейс Осокінс, латвійський піаніст
КОМПОЗИТОРКА БОГДАНА ФРОЛЯК: «ТРАГІЗМ, СВІТЛО, ДРАМАТИЗМ І НАДІЮ ПЕРЕЖИВАЄМО МИ, УКРАЇНЦІ, В ЦЕЙ ТЯЖКИЙ ЧАС ВІЙНИ»
Світова зірка Людмила Монастирська
Роман Григорів, Ілля Разумейко: «Сучасне мистецтво, сучасна опера — це те, що відрізняє нас від росії»
«В Європі почали слухати українську музику»
Диригентка Оксана Линів: Чайковського треба українізувати
Творчий шлях композитора і диригента з Луцька Володимира Рунчака
"Вже це все набридло": співачка Монастирська про те, як замінила путіністку Нетребко і настрої за кордоном
Львівський органний зал: українські ноти, які об'єднали світ
Музика свободи і віри
"Співпрацювати з руснею не буду", — як жив і загинув в окупованому Херсоні диригент Юрій Керпатенко
Василь Василенко: “Ми повинні відроджувати й репрезентувати своє мистецтво у світі
Олександр Родін про нові творчі проєкти
Допитували всю ніч та знімали з трапа літака: оперна співачка Марія Стеф'юк розповіла, як її переслідувало КД
Сюрпризи від Ігоря Саєнка
Актор Анатолій Хостікоєв - про театр під час війни, контакт із глядачем та чому Україні не можна програвати
Єжи Корновіч про оперу «Родинний альбом»: «Європа – це велика родина»
Микола Дядюра про прем’єру та гастрольні маршрути
Раду Поклітару: “Прем’єра “Тіней забутих предків” – це подія світового масштабу!”
Цьогоріч на Шевченківську премію подали 74 заявки у 7 номінаціях: Євген Нищук про критерії та залаштунки премії
Роман Ревакович: Останнім часом мене засипають питаннями про український репертуар [інтерв'ю]
«Україна ще має відбутися як оперна держава»: розмова з першим українським композитором, який пише музику для Метрополітен-опера
Балет “Мадам Боварі” - новинка в афіші Національної опери України
Як козаки і пірати москалів били: мюзикл «Неймовірні мандри і пригоди козака Василя Сліпака»
«Забудьте про російську культуру, яка пригнічує вашу власну»
Майбутня прем`єра “Сойчиного крила” стискатиме серце глядача, — директор-художній керівник “Київської опери” Петро Качанов
      © 2008-2024 Music-review Ukraine






File Attachment Icon
002.jpg