Неперевершена Примадонна української опери | Music-Review Ukraine
Головна
Новина
Неперевершена Примадонна української опери
Мірошниченко Євгенія Семенівна
Неперевершена Примадонна української опери
12 червня - день народження Євгенії Мірошниченко
12 червня, четвер
Поширити у Facebook

 Її розкішний голос у поєднанні з акторським талантом справляли приголомшливе враження на глядача. Вона не просто співала, вона поринала в образ героя, серцем і душею проживала його життя на сцені, її вираз обличчя передавав усю гаму почуттів – від драматизму до комедійності. Діамант вітчизняної опери другої половини ХХ століття.

Унікальний дар і філігранна техніка співу Євгенії були не тільки об’єктом захоплення, а й предметом заздрощів.

"Євгенія Семенівна Мірошниченко – це явище у вокальній, музичній, артистичній діяльності, людина, обдарована від Бога і від батьків усім, чим тільки можливо.
Як уявити собі, що вчорашня учениця ремісничого училища виходить на сцену у «Травіаті» так, наче вона народилася у криноліні! А вершина її творчості – «Лючія ді Ламмермур», - звідки взявся оцей аристократизм, що не розмивається навіть божевіллям (це ж бо дуже слизька для багатьох сцена, бо, як відомо, від великого до смішного...)?

У консерваторії вона пройшла прекрасну школу в оперній студії у диригента Веніаміна Тольби, який виховав блискучу плеяду видатних артистів, і вона була її прикрасою. Коли Женя прийшла у театр, вона була зовсім юною. Художнє керівництво сказало, що не бачить у неї перспективи. Але директором тоді був Віктор Петрович Гонтар, який не мав ні вокальної, ні музичної освіти, але у нього була безумна любов до театру, до артистів. Він зібрав таку плеяду, на якій театр їхав років тридцять і не знав проблем з виконавцями. І ось він під свою відповідальність взяв цю дівчинку в трупу. А потім як почав ганяти її по конкурсах – то до Москви, то до Тулузи. Вона привозила золоті медалі, а він пишався так, наче то була його дитина. Вона стала прикрасою театру, прикрасою епохи.

Навіть говорячи про Мірошниченко у найвищому ступені, не можна обмежувати її здібності і можливості тільки вокалом, або тільки Лючією. В усіх виставах, як національного, сучасного, так і класичного репертуару вона сяяла своєю виконавською обдарованістю. Діапазон її співу сягав соль третьої октави повним голосом. У своїх виставах вона працювала у парі с Белою Руденко, вони однаково були зайняті у репертуарі, але мали різні ступені обдарування: в одній було більше від розуму, в другій від Бога. А артистові все ж таки, мабуть, ближче те, що дається від Бога. Цей дар давав можливість Євгенії Семенівні створювати надзвичайні образи, примушував тріпотіти зал.

Артист дуже тонко відчуває різницю між аплодисментами захвату і ввічливості. У неї завжди були аплодисменти захвату. Її обожнювала публіка, всі, хто знав її, працював з нею. І найцінніше те – а це дається далеко не всім вокалістам, - що вона вміла передати свій дар, свої знання учням. Вона виховала блискучу плеяду вокалістів, і не тільки колоратур, але й меццо-сопрано, і навіть тенора і баса – маються на увазі Михайло Дідик, Сергій Ковнір. Чи не найголовніше в Євгенії Семенівни те, що по суті будучи абсолютною примою, вона була дуже проста і доступна у спілкуванні. Зіркова хвороба її не торкнулася. Тому без трепету про неї згадувати неможливо. Зараз чомусь час летить дуже швидко. Ми останнім часом багато спілкувалися у консерваторії, тісно дружили сім’ями. Я знав її дуже давно і дуже добре, завжди захоплювався нею, ставив у приклад собі і іншим – як можна досягти таких висот, яких досягла вона. Буває людина обдарована, але не вміє скористатися своїм даром. А вона відкрилася в усьому, на що була здатна. У цьому була її людська суть. Це була блискуча співачка, чудова людина, яка залишила незабутній слід у серці кожного, хто її знав" (за спогадами Л. М. Венедиктова).

Є. С. Мірошниченко - видатна українська оперна співачка, педагог, професор (1931 – 2009 рр.).

Нагороджена званням Героя України (2006 р.).

Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1972).

Лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція, 1958), Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві (1957).

Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», ордена Слави «На вірність Вітчизні», ордена «Знак Пошани», «За досягнення в культурі», міжнародної нагороди — ордена св. Станіслава.

Володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва».

У 1957 р. закінчила Київську консерваторію (кл. Н Донець-Тессейр). Від 1980 — її педагог. В 1957 р. дебютувала на сцені Київського театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка в парті Віолетти («Травіата» Дж. Верді) й нею завершила майже 40-річний сценічний шлях (1994 р.).

У 1960 р. стажувалася в Італії (Ла Скала, Мілан). Техніка виконання — могутнє форте, прозоре піаніссімо, блискуче філірування звука — була завжди підпорядкована розкриттю вокально-сценічного образу. У камерному репертуарі — старовинні вокальні твори, народні пісні («Стоїть гора високая», «На вулиці скрипка грає», «Чотири воли пасу я» та інші), твори українських композиторів («Соловейко» М. Кротвницького, «Помню, помню, о чем пел соловей» Ю. Мейтуса. «Журавка» О. Білаша, «Ой, піду я межи гори», «Солов'їний романс» А. Кос-Анатольського, «Якби мені черевички» М. Скорик), романси й пісні російських (О. Аляб’єв, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, С. Рахманінова) і західних (К. Сен-Санса, Й. Штрауса) авторів. Є. Мірошниченко була неперевершеною виконавицею романсів «Соловей» О. Аляб'єва та вальсу «Казки Віденського лісу» Й. Штрауса; на київській сцені — партій Віолетти («Травіата» Дж. Верді) та Лючії ді Ламмермур (однойменна опера Г. Доніцетті).

Мала голос самобутнього тембру, унікального діапазону. Створила власний виконавський стиль, що поєднав традиції українського і західного виконавства.

Мистецтво співачки вирізнялося феноменальною віртуозністю, акторським талантом, блискучою Інтерпретацією найскладніших партій.

Євгенія Мірошниченко створила власну школу виховання молодих співаків, продовжила педагогічні традиції М. Донець-Тессейр і корифеїв національного оперно-вокального виконавства. Поміж учнів — лауреати всеукраїнських і міжнародних конкурсів, солісти Національної опери України та багатьох театрів світу, зокрема — М. Дідик, О. Нагорна, В. Степова, Т. Ганіна, С.Чахоян, К. Стращенко. С. Ковнір, О. Ярова, С. Пащук, О. Терещенко, викладачі НМАУ В. Семенова, Т. Ходакова.
Гастролювала у Канаді, Франції, Чехії, Японії, Румунії, Польщі, Болгарії, Німеччині, на Кубі... Має записи у Фонді НТРКУ, на грамплатівки.

Останні роки свого життя співачка докладала багато зусиль для створення Малої опери на базі Лук’янівського народного будинку (тоді ще Клубу трамвайників) — концертного майданчика, де б могли ставитися рідко виконувані класичні оперні шедеври, здійснюватися експериментальні постановки, розвивати свій талант молоді музиканти. За її ініціативи 2004 року було засновано Київську малу оперу. Однак оперна діва пішла з життя, так і не побачивши кінцеву реалізацію свого задуму…

Восени 2008 року Євгенії Семенівні в Німеччині зробили онкологічну операцію, після якої, через невеликий період, вона повернулася до викладацької діяльності.

Пішла з життя через те, що в неї відірвався тромб у ніч на 27 квітня 2009 року в Києві.








Виконавці: Євгенія Мірошниченко
Концертна організація: Національний академічний театр опери та балету України імені Т.Г. Шевченка



Інші:

Музика – тіло образів, звук – дія: «Реквієм» Моцарта у Театрі Франка
Маестро, який творить музику серцем
12 листопада - Всесвітній день балету
Капела «ДУМКА» відправиться на гастролі до Нідерландів
«Літні спогади»
Перелік літературно-мистецьких творів (довгий список) на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026
Класика під зорями «Моцартіана»
«Мавка» від творців балету “Тіні забутих предків”
Відомого співака-путініста ганебно вигнали з італійської сцени
Kyiv Baroque Fest – 2025
Анна Бурячкова розпочала роботу над фільмом «Gimme Shelter» за романом Ольги Сідоріної-Вілкінс
Золоті оплески Буковини
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №818/2025
«Школа танців Соломона Шкляра»
Закарпатські музейники та артисти створили відеопроєкт про звучання народних інструментів
Театри Лесі Українки та Івана Франка підписали «Меморандум про співпрацю»
Вечір пам’яті українського художника Анатолія Лимарєва
Виставка фотографій «Бруталізм. Італія» в Українському Домі
Примадонна Людмила Монастирська виступить у Харкові
Легендарна Carmina Burana знову пролунає у Києві!
KYIV BAROQUE FEST-2025
«Реквієм» в Одеській національній опері: мистецька спільнодія
Пам’яті маестро Богодара Которовича…
Київ офіційно отримав статус Міста музики ЮНЕСКО та приєднався до Мережі креативних міст ЮНЕСКО
Перформанс «Зерна» в Національній філармонії України
Мелодії рідного краю
Події Львівської філармонії у листопаді
Хор “Гомін” вирушає у великий тур Європою
Що послухати у листопаді у Національній філармонії?
Вітаємо маестро Володимира Сіренка з ювілеєм!
Міністерство культури офіційно перейменували. Це вже восьма зміна у назві
VI Всеукраїнський фестиваль-конкурс хорових колективів пам’яті К. К. Пігрова 2025
Катарсис у звуках: «Реквієм» Євгена Станковича…
«Віртуози Львова» виступлять на фестивалі класичної музики «Буковинський листопад»
Світова прем’єра у Львові: Концерт для органа з оркестром Олександра Родіна
Український «Летючий Голландець» у Данії: опера й анімація для дітей
Фільм «Куба&Аляска» отримав нагороду на кінофестивалі в Римі
Теплий листопад у Львівському органному залі
Листопад натхнення в Музеї Соломії Крушельницької та Станіслава Людкевича
Україна потребує більше реставраторів та рятувальників культури – висновок брифінгу в Академії Бойчука
      © 2008-2025 Music-review Ukraine




File Attachment Icon
1.jpg