Свою першу симфонію Людвіг ван Бетховен закінчив у 30 років. На той момент він вже мав репутацію блискучого піаніста і поступово стверджувався як композитор, створюючи ефектні пʼєси для власних виступів і для свого інструмента загалом. Попри те, що Бетховен якийсь час навчався у «батька» симфонії Йозефа Гайдна, свій власний твір у цьому жанрі він довго не наважувався написати – не ясно, чи було це спричинено «тінню» його знаменитого вчителя, чи композитор поступово формував свій бренд, шукав власний голос.

Перша симфонія – це завжди претензія автора на визнання професійності, його ствердження як майстра. Моцарт про це або не здогадувався, або мав дитяче нахабство написати перший симфонічний твір у вісім років. Гайдн створив свою Першу у 29, одночасно заклавши фундамент майбутньої класичної симфонії. Бетховен вже з Першої, яка виглядає значно обережнішою за його реформаторські симфонії, виступив революціонером цього жанру, додавши йому гучності і драматизму.

Рішуче змінити правила гри композитору допоміг історичний момент – доба революцій і воєн, що накрили Європу наприкінці XVIII століття. На очах Бетховена руйнувався старий світ і поставав новий, де свобода й особистість важили все більше. У такій атмосфері симфонія не могла залишатися легкою розвагою – вона мала звучати як маніфест. Уже в Першій симфонії Бетховен говорить про напругу часу: про прорив крізь традицію, про силу, що нуртує під зовнішньою формою. Його музика народжується у світі, який гуде від гармат, і це чутно вже з першого акорду: відкриття симфонії – це не тоніка, не привітання, а виклик. Бетховен ніби зумисне дезорієнтує слухача і одразу привертає його увагу.

Цей досвід симфонічного жанру як простору для ідеї, для внутрішньої напруги й відповіді на історичний виклик був близький і Борису Лятошинському. Свою

Першу симфонію він написав у 1919 році – на зламі імперій, у вирі революцій, громадянської війни, краху старої системи. Йому було 23, і хоча це значно молодший вік, ніж у Бетховена, Лятошинський уже мав за плечима ґрунтовну академічну підготовку, блискуче володів формою і оркестровкою. Як і Бетховен, він не просто опановував жанр — він осмислював через нього своє місце в хаотичному світі.

Його Перша симфонія сповнена драматизму, стриманої пристрасті, внутрішньої тривоги й прихованої сили. У Першій Лятошинського вже відчувається той психологічний рельєф, який стане основою його зрілої мови: драматизм і героїка, що ніколи не зводяться до зовнішнього ефекту, а виростають із глибокого переживання, з внутрішнього конфлікту. Як і в Бетховена, симфонія для нього – початок великої, особистої розмови з сучасністю, що перетворюється на історію.

Концерт 16 серпня відбудеться за підтримки Національної філармонії України, Liatoshynsky Foundation та Liatoshynsky space.

ВХІД НА ПОДІЮ ВІЛЬНИЙ
за наявності вхідного квитка на територію музейного
комплексу Софія Київська (400 грн – повний, 200 грн – пільговий).

Учасникам бойових дій вхідний квиток купувати не потрібно.

Колектив: Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України
Концертна організація: Національна філармонія України

Інші: