|
|
Маруся Чурай - героїчна історична постать, знана і шанована піснярка
25 липня 2023, вівторок
Поширити у Facebook
29 липня о 17.00 в Полтавській обласній філармонії відбудеться літературно-музична композиція за романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».
Під час імпрези заслужена артистка України Наталія Іванченко перенесе глядачів в той час, коли жила і творила Маруся Чураївна, а заслужена артистка України Тетяна Садохіна та лауреатка міжнародних конкурсів Лідія Кретова виконають твори з пісенної спадщини Марусі Чурай та відомі українські народні пісні.
Все дійство відбуватиметься за безпосередньої участі прекрасного колективу, лауреата багатьох всеукраїнських і міжнародних конкурсів концертного ансамблю «Чураївна».
(Художній керівник – Сергій Бригида).
Мару́ся Чура́й (1625–1653 рр.) — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство понад 20 відомих у народі пісень, зокрема, «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо.
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — в 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, одного з провідників антипольського повстання.
Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та в 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві[4], залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.
В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицеві Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини в 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала на нього 4 роки.
Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю з заможної полтавської сім'ї.
Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла в місцевої бабусі-відьми, але яке випадково випив Гриць.
Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра.
Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала.
Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити».
Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою одного з українських монастирів)…
Шануємо і пам’ятаємо свою історію задля щасливого майбутнього нашої незалежної України!
Колектив: Концертний ансамбль "Чураївна"
Концертна організація: Полтавська обласна філармонія
|