| Новина |
|
|
|
|
У Києві виступив легендарний французький флейтист П'єр-Ів Арто
7 вересня 2012, п'ятниця
Поширити у Facebook
 5 вересня в галереї "Лавра" в рамках фестивалю камерної музики Chamber Music Session виступив легендарний французький флейтист П'єр-Ів Арто.
Сольно і у складі флейтового квартету він представив програму, до якої увійшли маловідомі п'єси епохи класицизму, російська і французька консонантна музика XX століття, японський авангард, а також один з кращих творів самого виконавця - "Еол".
"Гра П'єр-Іва Арто змусила мене замислитися, чи не є він в дійсності кращим флейтистом у світі". Ця цитата з рецензії нью-йоркського критика Майка Сільвертона зустрічає кожного інтернет-користувача, який зазирнул на офіційний сайт знаменитого французького музиканта.
Перераховувати його перемоги і заслуги якось навіть ніяково - тим самим начебто зараховують флейтиста до численного загону тих, хто перетворив музику з творчості в своєрідне ремесло. Арто ж не ремісник - він справжній творець, надихнувший на написання нових творів не одне покоління композиторів. Опуси для нього складали Франко Донатоні і Брайан Ферніхоу, Клаус Хубер і Софія Губайдулліна, і кожного разу він вимагав від авторів сміливості, що зашкалює, розширення меж можливостей флейти.
Артист і сам ставив досліди над рідним інструментом, кілька років пропрацювавши в Європейському інституті дослідження музики й акустики в Парижі під керівництвом П'єра Булеза, а потім описавши результати в численних наукових трактатах. Однак ці знання лише давали йому додаткову свободу і ніколи над ним не тяжіли. У своєму класі в Паризькій національній консерваторії, Меккі флейтистів зі всього світу, він продовжує в цілком традиційному ключі готувати прекрасних музикантів і як і раніше залишається лідером за кількістю вищих нагород, які його студенти завойовують на найпрестижніших конкурсах.
Двох своїх вихованок маестро захопив в Київ, однак вибрав чи то не найкращих, чи то недостатньо підготовлених до цього виступу: Христина Сарксян і Лінн-Аннетт Ерно на тлі свого педагога і четвертого учасника ансамблю - датського флейтиста Хенріка Світцер - виглядали досить блідо.
Найменше їм вдався квартет Sinfonico Антоніна Рейхи - невибаглива музика чеського сучасника Бетховена вимагала від виконавців співтворчості, до якої вони виявилися не готові. Зате простодушний квартет Олександра Черепніна з солодкими назвами частин - "Батьки сподіваються на своїх дітей", "У церкві" і "На кухні" - прозвучав на ура: тут флейтисти імітували зосереджений спів церковних бабусь, передзвін, копіювали менторський тон домочадців і закінчили таким молодецьким танком, немов з дитинства бринькали в дерев'яних хатках на саморобних балалайках, а не студіювали гру на вишуканих флейтах.
Кращими в програмі стали флейтові дуети, виконані Арто і Світцер - шарудливі "Маски" Тору Такеміцу та імітування бою японських воїнів "Synchronie" Йошіхізи Таіри. А найбільш тривалі овації залу зірвала п'єса самого Арто - "Еол" для флейти-пікколо, в якій бог вітрів відтворювався різноманітними типами дихання, легкими пульсаціями ритму, а в кінці п'єси, здається, просто вилетів з інструменту і знайшов людський голос. Цей трюк настільки заворожив публіку, що напевно багато глядачів подумали - перед ними справжній чарівник.
Автор: Любов Морозова
Концертний зал: Київська міська галерея мистецтв "Лавра"
Конкурс (фестиваль): Міжнародний фестиваль класичної музики "Chamber Music Session"
Джерело: www.kommersant.ua
|