|
|
"Струна Ренуара"
Концерт циклу Music-Review Weekend. Кирило Шарапов(скрипка), Олег Безбородько(фортепіано)
16 жовтня 2010, субота
Поширити у Facebook
«Музика може братися за все, наважуватися на все і виражати
все, аби тільки вона зачаровувала і, врешті, лишалася музикою».
В.А. Моцарт
16 жовтня у галереї Фонду сприяння розвитку мистецтв відбувся концерт, присвячений камерній музиці Франції.
Мистецький вечір проходив у рамках відомого в столиці України циклу концертів камерної музики «Music-Review WEEKEND». Цей музичний проект започаткував Національний портал академічної музики «Music-Review Ukraine» і Фонд сприяння розвитку мистецтв у жовтні 2009 року. Під час першого сезону в ньому взяли участь понад 50 музикантів із різних куточків України. Окрім того, київський слухач мав унікальну можливість ознайомитися з великою кількістю музичних інструментів – від рояля та клавесина до арфи й тромбона. Одним із пріоритетів циклу є популяризація камерної музики, а також демонстрація потужних творчих сил музичної України.
Родзинкою одного з перших концертів Другого сезону став виступ музикантів, які представляють одразу три виконавські школи України – скрипкову, фортепіанну й композиторську. Це чи не останній учень фундатора сучасної скрипкової школи Богодара Которовича – лауреат міжнародних конкурсів Кирило Шарапов. Його партнером у концерті став не менш титулований український музикант, піаніст і композитор Олег Безбородько.
Програма концерту складалася виключно з творів французьких композиторів і являла собою своєрідний музичний діалог епох від Бароко до ХХ сторіччя.
Розпочалася акція виконанням Сонати № 3 для скрипки та фортепіано Жан-Марі Леклера. Цей композитор за життя здобув визнання як виконавець-віртуоз, збагатив скрипкову музику творами, що належать до золотої скарбниці камерно-інструментального мистецтва.
Будь-який зразок музики барокового періоду, де поряд із віртуозними фрагментами мають місце так звані кантиленні фрагменти з досить розвиненою мелодичною лінією, потребує від виконавця граничної сконцентрованості. Варто відзначити, що дует Кирила Шарапова – Олега Безбородька чи не найточніше передав зміни характеру і настрої частин сонати, об'єднавши твір у єдине ціле.
На кінець XIX – початок ХХ століття припав розквіт французького мистецтва. Клод Моне, Огюст Ренуар, Вінсент Ван Гог – ці імена світового живопису й сьогодні надихають митців пензля. Яскравим самородком у музичному мистецтві імпресіонізму є композитор Клод Дебюссі. Наприкінці життя, хворіючи на невиліковну хворобу, він планував реалізувати грандіозний цикл камерно-інструментальних сонат. Проте спромігся завершити лише три твори, що є перлинами найвищого ґатунку як у творчості самого композитора, так і в музичній культурі ХХ сторіччя.
Саме Соната для скрипки та фортепіано, написана 1917 року, стала останнім камерно-інструментальним твором Дебюссі. Вона й продовжила концертну програму вечора. Дует Кирила Шарапова та Олега Безбородька втілював швидкоплинні враження, що перегукувалися із найтоншими відтінками людських емоцій. Хиткість настроїв, вишуканість і водночас примхливість мелодики та колористичність гармонії реалізувалися у творчому діалозі музикантів.
Моріс Равель продовжив імпресіоністичний напрямок, започаткований Клодом Дебюссі. І хоча композитор був сучасником неокласицизму в мистецтві, він залишився вірним традиціям, закладеним його попередниками. У власній творчості композитор не оминув нових музичних стилів і напрямків, елементи яких поступово впліталися у музичну тканину численних творів композиторів ХХ століття. Серед таких був і джаз. Саме Сонатою для скрипки та фортепіано, де одна з частин зветься «Джаз», дует Кирила Шарапова та Олега Безбородька завершив перше відділення.
Творчість Сезара Франка за кількістю опусів для органа більшість музикознавців порівнює із надбанням видатних німців – Йоганна Себастьяна Баха та Макса Регера. Проте для струнних і духових інструментів цей композитор написав музичний твір, який став знаковим для всього періоду пізнього романтизму композиторів останньої третини XIX сторіччя. Франк, котрий усе життя тяжів до програмної музики, тобто віддавав перевагу заздалегідь існуючому планові розвитку, створив славнозвісну Сонату для скрипки та фортепіано. Третя її частина, що має власну назву «Речитатив-фантазія», є своєрідною золотою серединою цього багаточастинного твору і, якоюсь мірою, шедевром у шедеврі.
Ніби невловимим музичним пензлем, Кирило Шарапов виявляв Потаємне Скрипки, вимальовуючи крихкі візерунки музичних мотивів, які проглядали крізь ілюзорну тканину надлегких образів у різнобарвних кольорах тембрів, що виблискували з-під пальців Олега Безбородька. Сконцентрованість, що межувала із запрограмованістю, та несамовита свобода, котра часом була більше схожа на спрямовану хаотичність, – усе буйство вібрації спалахувало і поринало у відчайдушну темряву... Жага до Життя й фатальність Долі змішалися у єдиному диханні, коливанні струни. Струни Ренуара...
Автор: Олександр Пірієв
Фото: Тетяна Платонова
Виконавці: Кирило Шарапов, Олег Безбородько
Концертна організація: Національний портал академічної музики “Music-review Ukraine”
Концертний зал: Галерея Фонду сприяння розвитку мистецтв
Фотоальбом:
|